ИнтерЛит в мире.

ИнтерЛит в Европе


Электронные книги «ИнтерЛита»

Дом Берлиных — литературно-музыкальный салон

Республиканский научно-практический центр «Кардиология»

OZ.by — не только книжный магазин

Ицхак СКОРОДИНСКИЙ


Об авторе. Содержание раздела

БИЛИНГВА

 1    2    3    4

 

* * *

Що я пив з цих ось губ?

 

Образ твій, що двоїться...

 

Розділений був,

чітко так...

 

На тоді...

І на зараз...

Що залишилося в зараз —

мене хвилювало...

Але...

...Тінню

безпам'ятною...

Ну, а...

Все те, що між нами було —

то здавалося —

все це

вже закрито навік

і помре разом з тілом.

Але...

Спробуй,

спробуй і ти!

 

вік безсоння і...

 

Блюз!

— ти! —

ти винна була —

я хриплю

— ти одна.

 

І стискаючись в осипі сколків колючих...

 

Розумію —

закляк, щоб вижити

викреслив із підсвідомості.

...На край світу тікав, і...

 

Спивався,

час

даремний

спаливши...

Але...

Спробуй, спробуй — і ти!

так, щоб виразно — зірки!

побачити зірки, і щоб...

Щоб вони запалили у мглі

цвіт очей твоіх місячний.

... Знову я чую слова

що звивалися в небо,

плескалися рибою

в чорнім затоні.

І як відблиски,

відблиски ті,

якнайлегші,

текли по губах.

Що я пив з цих ось губ?!

і, навіщо мені це,

навіщо?

...Шепочу, задихаючись,

ти!

опинилася права —

ми... Друг іншому дихали

деякийсь час,

рятувалися

іншому — друг...

Ну, а після...

 

Все, що після —

це...

 

Дурощі передзимові!!!

світає.

І...

Ось вони,

ритми на знову,

заглушаючи блюз

молотками відбійними

рвуться крізь стіни,

гуркотять переможно —

— до-

жи-ти,

то-бі,

до-

лю-

би-ти

то-бі,

до-тер-

пііі!

ти!!!

 

...І

от

так —

цілий день

шарудять в голові,

допомагаючи,

допомагаючи!

 

дожити,

дожити,

дожити,

до-

жжжити...

 

 

* * *

 

Что я пил с этих губ?

 

Твой двоящийся образ

отчетливо так разделен был

на тогда и сейчас...

что осталось в сейчас волновало,

но тенью, беспамятной тенью...

а... что было меж нами —

казалось — закрыто навек и умрет вместе с телом...

но, поди, ж ты!

бессонница...

блюз...

— ты! —

была виновата — хриплю — ты одна...

и сжимаясь под осыпью колких осколков,

понимаю — закляк, чтобы выжить,

вычеркивал из подсознанья...

убегал на край света,

спивался, сжигая,

бесполезное время...

 

Но, поди, ж ты!

отчетливо — звезды!

вижу звезды, они зажигались в глазах...

облик твой странноцветный луною в окне...

...и так явственно слышу слова,

что свивались в клубок, и плескались, как рыбы в затоне...

...и как блики, легчайшие блики текли по губам...

Что я пил с этих губ?!

и, зачем мне все это, зачем?

...задыхаясь, шепчу, задыхаясь, что ты оказалась права —

черновик моей жизни бездарен —

мы просто спасались,

мы какое-то время дышали друг другом, а после...

все, что после — предзимняя блажь... рассветает...

И вот они, новые ритмы,

заглушая мой блюз,

молотками отбойными рвутся сквозь стены

и грохочут победно —

— до-жить, до-любить, до-терпеть!

...и вот так — целый день, помогая,

помогая дожить, дожить, дожить, дожить...

* * *

Тьмы тараканьей монстрица — душа

бессонною сожжегши личность ночью,

отхлынула от сердца...

Ощутив...

Мгновенья облегченья и покоя,

как захотел я превратиться в идиота,

на тростниковой дудочке играть

да шлёпать босиком по бездорожью,

да морду подставлять дождю и ветру,

да так и сдохнуть под сиреневым кустом...

Мгновения, как вечность...

Ощутив...

...И русского простора и идти,

на огонёк единственный,

что светит

за тысячи шагов...

Идти и знать,

что

там

моя

судьба...

Не спит и ждёт.

Волнуется...

Тоскует!

Но время зайн —

библейского тумана,

кикиморы

сомкнулись темью

в темени,

а

памяти клочки

ввернули всё

в сегодняшние будни...

И снова стала жизнь

безвдохновенной...

 

 

* * *

 

В тьмі попелиці,

монстриця — душа,

безсонною спаливши особистість,

від серця відсахнулася

...Відчувши.

Миті полегшення і спокою.

...Як захотілося мені,

перетворитися на ідіота.

 

...На

 

очеретяній на сопілочці зіграти,

та босоніж топотати шлях по бездоріжжю,

та пику підставляти, підставляти

дощу і вітру.

А потім...

Здохнути під мальвовим кущем.

Миті, як вічність.

Відчувши.

Та простору покинутої Слобожанщини,

і йти

на вогник на єдиний,

той,що світить

за безліч кроків.

Йти і знати —

там

моя

кохана.

Не спить.

чекає,

і ,

хвилюючись,сумує!

Але,

час зайн —

біблейського туману

і потвори

зімкнулися

у темряві з марою,

а

клапті пам’яті

встромили

нинішнє

у будні.

І стало знов

життя,

як видих без натхнення.

 1    2    3    4

Полеты в детствоВетер что-то бормочет на идишСтихи для ВасТак чего же ты алчешь, душа?Чижик-пыжик, где ты не был?Раскрепощение руки — Билингва — Стихи для Виктории ШпакЗдравствуй, здравствуй, зимушка!ПричудыДругие стихи и циклы

МикропоэмыЛики

СтихиЗаметки поэткорраМиниатюркиПотешное литературовьедениеРассказы

Об авторе. Содержание раздела

Авторский раздел на форуме

Для отправки произведений, вопросов и предложений щелкните по конверту:
Перед отправкой произведений ознакомьтесь с Правилами Клуба!

СПАСИБО!

 


Использование материалов сайта возможно только с согласия автора и с указанием источника:
ИнтерЛит. Международный литературный клуб. http://www.interlit2001.com