ИнтерЛит в мире.

ИнтерЛит в Европе


Электронные книги «ИнтерЛита»

Дом Берлиных — литературно-музыкальный салон

Республиканский научно-практический центр «Кардиология»

OZ.by — не только книжный магазин

Ицхак СКОРОДИНСКИЙ


Об авторе. Содержание раздела

БИЛИНГВА

 1    2    3    4

 

Итак, в Сети появился новый украинский интернет-поэт.

На 64-м году моей совершенно неосознанной жизни он и появился...

 

 

Негев — пустеля — шофар

 

У цю землю вчепившись корінням, колючками, гілками, злістями, стогонами...

Вже минулої долі жахливої не пам'ятаючи...

Не пам'ятаючи вже...

Зашкарублою шкірою, зламами серця, вузлами, рубцями, батожними гонами,

заплативши за «райське» життя на межі, шо запіклася кров'ю...

 

І вже...

 

Бузувірське світило те,

котре спалило кістки всі крізь тіло —

баю сонечком, ласкою,

сном...

Райським сном...

 

...А ті бризки туману, що після хамсина хапаю пошерхлим я ротом.

 

...Ну, звичайно ж, що потім

 здається мені,

що течуть вони в глотку, що медом течуть.

Молоком...

 

Медом і молоком...

 

Медом

і молоком...

Очікування неминучого

 

— Хто там зіркою чиркнув в

червленому небі?

Місяць, і той...

Зблід і тане.

Над містом знову і знову

виляск і гуркіт надзвукового...

Під стогін будильника брат прокидається,

щоб заробити племінничці нашій

на корнфлекс..

Запах свіжого хліба...

Та кави...

Десь кіт, як дитинка, заплакав...

 

Здригнувшись від гуркоту

баків сміттєвих...

 

Ми сплелися в одне...

Тиша...

 

...І мир.

Хто там зіркою чиркнув по зблідлому небі?

Де ж ти, де ж ти, мій счастлівень?!

 

Що ж ти?

Де ж ти, мій счастлівень?!

Ось...

Вже кожен день

небо тут

жовтоблакитне,

в сковорідці тінь,

хмарок кучерявих кіпень

по небу пливе —

спокушає, що ось-ось

і на Негев щоб пришлось,

хай не дощика — туманів..

Вуй!

Ковзнувши крізь Стамбул,

щастя знову відлітає

в дальнії краї...

Друзі, друзі де —

мої...

Ввечері,

напившись чаю,

телевизию вмикаю...

Ось він!

Ось!!!

Відповідаю —

лупить...

шпарить...

Йде!!!

...Придивився —

ні...

Не те!

 

А, що — те?

...Вже, який рік

в дзеркалах Тарковського

безліч гроз і рік ...

Він...

Немов — верблюд в пальті..

Краплі...

Крапельки не ті!!!

Ні тебе, ні Парижу

 

Від того, від того, від того,

що душа, як той чобіт зносилася,

човгае, човгае, човгае...

 

і, як загнаний звір, прикидається чорним страховищем в житі.

 

...А з дзеркала тупо вдивляється в мене дідок — біс словесний...

 

А серце...

 

Не римується з долею...

 

Що ж!

 

Я приймаю все це, щоб ту біль дотерпіти до смерті.

 

І, ДИВO!

 

Е для мене за що учепитися —

гуску зловивши у на полі зеленому під Запорожскою Січчю,

видираю з хвоста

пару пір'я, що кращі,

і,

із картріджів викинутих,

я готую чорнило...

 

А потім,

вночі,

над листом білопіним свої воркування і сни

починаю...

 

Розкреслювати...

У саду...

Ось, доріжка, пирієм зарослая слизьким,

до кручі,

тінь твоя під горішиною,

світом освітлена...

З неба —

виразно —

голос:

— Усе, мій коханий, прости!

Ні тебе,

ні Парижа я вже на побачу,

я вже на побачу-у-у.

...Ніколи

Ні!!!

Лечу за тобою,

Ой, ти, божечка-боже, це ребра...

це ребра мої...

 

...Оговтавшись,

доклавши холодного до голови

просвітленої...

 

Знов...

 

Шепочу за луною твоею услід:

— Ні тебе,

...ні Парижу,

 

Ніколи, ніколи, ніколи...

Дельфіна

 

И сосуда студёная власть.

О.Мандельштам

 

Чаша

для весняних квітів,

створена

обережними пальчиками

маріупольської дівчинки.

І,

...як це вона

своїми захопленими бірюзовими очима

увібрала в себе,

а потім

пере

і

втілила усе це,

вгадавши

всі вигини

танцюючої

крітської

дельфіни?

Можливо, розписуючи її —

нашіптувала мазанням слова свого першого

кохання?

І вклала в лінії всі свої надії на...

І розцвітила все це вірою у...

І ось воно, диво —

зв'язався розірваний на століття ланцюг.

І з'єдналися кольорові глини Кріта

і

небесна лазур

великої і ліпної

України ніжної моєї.

 

 

* * *

Чаша

для весенних цветов,

сотворённая

осторожными пальчиками

мариупольской девчоночки...

и,

как это она,

своими восторженными бирюзовыми глазками

вобрала в себя,

а потом

пере

и

воплотила,

угадав

все изгибы

танцующей

критской

дельфины?

может быть, расписывая это —

пришёптывала мазкам слова своей первой любви?

и вложила в линии все свои надежды на...

и расцветила всё это верой в...

и вот оно, чудо — связалась разорванная на века цепь.

И соединились цветные глины Крита

и

небесная лазурь

велико и лепной Украины нежной моей.

 1    2    3    4

Полеты в детствоВетер что-то бормочет на идишСтихи для ВасТак чего же ты алчешь, душа?Чижик-пыжик, где ты не был?Раскрепощение руки — Билингва — Стихи для Виктории ШпакЗдравствуй, здравствуй, зимушка!ПричудыДругие стихи и циклы

Об авторе. Содержание раздела

Для отправки произведений, вопросов и предложений щелкните по конверту:
Перед отправкой произведений ознакомьтесь с Правилами Клуба!

СПАСИБО!

 


Использование материалов сайта возможно только с согласия автора и с указанием источника:
ИнтерЛит. Международный литературный клуб. http://www.interlit2001.com