ИнтерЛит в мире.

ИнтерЛит в Европе


Электронные книги «ИнтерЛита»

Дом Берлиных — литературно-музыкальный салон

Республиканский научно-практический центр «Кардиология»

OZ.by — не только книжный магазин

Вадим ДРУЗЬ


ПЕРЕВОДЫ

 

НЕОНИЛЛА ВЕРЕСОВА

 

* * *

Я в галактиці цій неосяжній

заховаюсь, чекаючи свята

і крізь вирія гуркіт протяжний

осягну, як безмежна м’ята,

що ти розтер у долонях.

час відходить,повільно спливаючи

осіннім дощем у скронях

Вічності. Де ми обоє, спочиваючи

на важелях вселенських терезів

мирно забули про чорне і біле,

про граніти пісень, що виросли муром,

про приреченість ночі арфам похмурим

Та наш Ангел танцює, розправивши крила,

Ввійшовши за край зачарованих снів.

 

І так, неосяжно, простором, краєм,

Повільно ми сходим. Стікаєм. Лунаєм.

Спроквола і тихо. Лиш подих і тіні.

І Всесвіт кружляє у нашій хвилині.

 

Неонiла Вересова

 

ИЗ НЕОНИЛЛЫ ВЕРЕСОВОЙ — ПО-СВОЕМУ...

 

Я в галактике необозримой

схоронюсь от стороннего взгляда

и сквозь холод ее нестерпимый

вдруг пойму, что растертая мята

 

лишь в твоей ароматна ладони —

а виски нестареющей Вечности

слишком юно темнеют на фоне

убаюкавшей нас бесконечности...

 

Тут, на чашах вселенских весов,

мы с тобою, качаясь беспечно,

позабудем высокие стены —

 

разделившие черное с белым

этой ночи, такой быстротечной

и... покинутой ангелом снов.

 

ЛЕОНИД ГОРЛАЧ

 

* * *

 

Земля зів*яне. Випаде пороша.

І посивіє зморена душа,

бо вже не прийде дівчина хороша,

мов юне неукоськане лоша.

 

Та од пороші аж до снігопаду

іще є даль, позаякою ти

несеш в собі достиглу зрілу знаду,

як безневинне:

— Господи прости!

 

Господь простить, хоча за що прощати

оту, що у любов себе несе?

А над порошею стає на чати

любов нова, і слід стрімкий лошати.

 

Л.Горлач

 

* * *

Завянет все, укроется порошей.

Устанет поседевшая душа —

и не видать мне девочки пригожей,

что, как лошадка, дивно хороша.

 

Но от пороши и до снегопада,

лежит отрезок времени, где ты

несешь в себе тугую зрелость сада,

невинную, как:

— Господи прости!

 

Господь простит. Хотя, за что прощать

ту, что могла любовью наполнять?

Но под порошей скрылся домик шаткий

моей любви и... светлый след лошадки.

АЛЕЖНА

Авторская страница Алежны

 

Случайная фантазия

«Что посеешь, то и пожнешь»

 

Фонтан чуть фыркнет. Смолкнут речи.

Свод неба ночью истечет.

Фантазии живая речка

реальность небылью влечет

в размытый морем чайный вечер…

Нечеткий профиль у окна,

накинув тень свою на плечи,

чуть тронет занавеску сна.

Чарующим фантомом ночи

проведена незримо грань.

Вчерашний день не очень хочет

уйти, цепляясь за герань,

цветущую почти сегодня.

 

На стыке завтра и вчера

раскинет жизнь свои угодья,

где каждый свой пожнет мираж.

 

 

ПЕРЕВОД В.ДРУЗЯ

 

Випадкова фантазія

«Що посієш, те й пожнеш»

 

Фонтан зітхне. Та стихне гомін.

Край неба смерком опливе.

Фантазій вишуканих промінь

у дійсність маревом вплете

неначе чаєм змитий вечір...

Мара на сірім тлі вікна

закутає у присмерк плечі

та ворухне фіранку сна.

Чаруючим фантомом ночі

встановлено хисткий кордон.

Вчорашній день піти не хоче,

герані стиснувши вазон,

яка розквітла вже сьогодні.

 

Тонке мереживо межі,

між завтра та напередодні,

склика женців до міражів.

 

То же стихотворение в переводе Ксандра

Лина КОСТЕНКО

 

* * *

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

 

Не допусти, щоб світ зійшовся клином,

і не присни, для чого я живу.

Даруй мені над шляхом тополиним

важкого сонця древню булаву.

 

Не дай мені заплутатись в дрібницях,

не розміняй на спотички доріг,

бо кості перевернуться в гробницях

гірких і гордих прадідів моїх.

 

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш, — тільки до воріт.

 

А там, а там… Жорстокий клекіт бою

і дзвін мечів до третьої весни…

Моя любове! Я перед тобою.

Бери мене в свої блаженні сни.

 

Лина Костенко

 

* * *

 

Моя любовь! Пребудь моей святыней,

в свои благие сны меня смани —

не сделай лишь своей немой рабыней,

мне крылья не обрежь, не обмани.

 

Пусть не сойдётся белый свет мой клином,

не дай прозреть: зачем же я живу.

И подари, над строем тополиным,

немеркнущего солнца булаву.

 

Не дай увязнуть в дрязгах суетливых,

не замени тропинками дорог,

чтоб кости не ворочались в могилах

моих и гордых, и лихих дедов.

 

Ведь их не меньше нашего любили

и, навсегда предчувствуя уход,

вцепившись в стремя, милые тужили,

но что поделать — только до ворот.

 

А там, а там... Жестокий клёкот сечи

и звон мечей с восхода до зари...

Моя любовь! Я жду с тобою встречи —

в блаженный сон с собою забери.

03.11.08

КСАНДР

Авторская страница Ксандра

 

* * *

«Болить і плаче, і не спить...»

— казав Тарас...

Душі так млосно,

а вечір марить стоголосно,

на небі зіронька тремтить.

Я чую —

Плаче і не спить...

Болить мабуть душа і в неї

за всіх за нас, за ті лілеї,

що відцвітають коло хати,

за те як змореная мати

над хворим дитятком не спить.

Дитинка стомлена все плаче.

За цілий світ вона неначе

так плаче, як душа болить.

 

 

«Болит и плачет и не спит», —

душой Тарас

изнемогает...

 

А вечер бредит и стенает.

Над кромкой звездочка дрожит...

Я слышу — плачет и не спит.

А как заснуть, когда болит?

Её душа о нас рыдает,

о лилии, что отцветает

и лепестки уронит вскоре,

о том, как мать, глотая горе

над малышом больным сидит.

 

Младенец непрестанно плачет.

Как будто взялся, не иначе,

оплакать мир...

 

Душа болит!

Из Василя СтусаИз Павла ГирныкаИз Игоря КачуровскогоИз других украинских поэтов

Об авторе. Содержание раздела. Стихи — Переводы с украинского — ПрозаАфоры Друзь и Ко.

гвозди купить

Для отправки произведений, вопросов и предложений щелкните по конверту:
Перед отправкой произведений ознакомьтесь с Правилами Клуба!

СПАСИБО!

 


Использование материалов сайта возможно только с согласия автора и с указанием источника:
ИнтерЛит. Международный литературный клуб. http://www.interlit2001.com